Ерік Найман: Бізнес в Україні повинні захищати незалежні суди, а не інвестняни
Економіку неможливо відокремити від політики. Це все один клубок складних переплетень і питань. Про що при цьому важливо пам’ятати?
Президент Володимир Зеленський заявив: “Те, що мільйони недоотримали підприємства і закрилися через цей курс,-це правда. Ми з цим боролися з самого початку моєї каденції, з літа (2019 року). Всі навколо нам говорили, що у нас незалежний Нацбанк. Так, і ми підтримуємо незалежність Національного банку України, але говорили всім: як ми можемо жити, якщо у нас навіть бюджет порахований за курсом 30, а гривня ви бачите яка у нас. Нам говорили, що це ринкові умови, Банк незалежний і так далі. І ви це прекрасно все знаєте”.
Це досить напружене висловлювання президента України видає гостру дискусію навколо ролі НБУ в економіці країни і вирішенні низки соціально-політичних завдань. Взагалі економіку не можна відокремлювати від політики. Це все один клубок складних переплетень і питань.
Я згоден з президентом, що жорстка монетарна політика Нацбанку 2018-2019 років не тільки спровокувала депресію української економіки, в яку вона увійшла ще до коронавірусу — в 4-му кварталі 2019 року, а й обійшлася держбюджету в десятки мільярдів гривень втрат. Значно втратив також український бізнес, який конкурує з імпортом або відправляє свою продукцію на експорт.
Спрощено модель роботи всіх центральних банків світу виглядає наступним чином:
коли вони бачать уповільнення економіки та інфляції, вони натискають на педаль газу;
а коли вони бачать перегрів економіки з прискоренням інфляції, то натискають на педаль гальма.
Зазвичай ці рухи досить м’які, щоб не перетальмовувати або навпаки, не допускати появу спекулятивних бульбашок.
У 2014 році Нацбанк перегазував, розігнавши грошову емісію до вересня того року до 23% річних. Портфель ОВДП у володінні НБУ тоді за рік виріс на 171 млрд грн або на $13,6 млрд за тим курсом. Одночасно скоротилися валютні резерви на $12,9 млрд.наслідком цього «тиску на педаль газу» стала триразова девальвація гривні з піком в лютому 2015 року. Умови для банкрутства багатьох українських банків були створені теж в 2014 році.
У 2015 році Нацбанк сконцентрувався на чищенні банківського сектора. А 10 березня 2016 року Валерія Гонтарєва заявила: «ми цього року запустили інфляційне таргетування». НБУ натиснув на педаль гальма. За депозитними сертифікатами Нацбанк тоді почав давати 20% річних. Це задало мінімальний рівень прибутковості для ОВДП, депозитів і кредитів. Потім Україні довелося пережити кілька років грошового голоду при дуже високих процентних ставках, але винагородою за це стала стабілізація курсу гривні і банківської системи.
У 2019 році Україні належали одночасно президентські і парламентські вибори, виплата великої суми зовнішніх боргів і значний бюджетний дефіцит, який Мінфіну доводилося фінансувати за рахунок продажу дешевих ОВДП під 19% річних і вище.
Але нам допомогла Федеральна резервна система США-це американський центральний банк. Він був наляканий обвалом фондових ринків, що відбулися в 4-му кварталі 2018 року і включив доларовий друкарський верстат. Інвестори заспокоїлися і кинулися скуповувати дешеві активи по всьому світу.
І тут раптом виявилося, що в Україні інфляція 9%, а прибутковості ОВДП вище 19% річних. Тобто реальні процентні ставки в гривні вище 10%. Цього виявилося достатньо, щоб в Україну потягнулися долари всупереч виборам, боргами та іншим майбутнім «напастям». Звичайно ж, у фундаменті цього було продовження хоча б формальної співпраці України з МВФ, а також незалежний НБУ з політикою інфляційного таргетування.
У підсумку за 2019 рік в Україну на покупку гривневих ОВДП зайшло понад $5 млрд і цієї цифри з лишком виявилося достатньо як для зниження прибутковості цих ОВДП, так і для зміцнення гривні. Одночасно Мінфін закрив дірку з дефіцитом бюджету. Всі опинилися у виграші, крім реальної економіки і того ж бюджету. Як виявилося, зміцнення гривні вдарило по доходах держбюджету: як внаслідок охолодження економіки, так і через прив’язку ряду надходжень до курсу гривні.
Для довідки наведу просту цифру-2%. Так, за підсумками листопада 2019 року грошова гривнева база зросла всього лише на 2,2% рік-к-року. Тобто друкарський верстат практично зупинився і економіка почала відчувати гривневий дефіцит. Звичайно ж, в таких умовах банки почали піднімати депозитні ставки, посилювати умови з кредитування і економіка швидко відреагувала спадом. У підсумку вперше в історії України за підсумками року була зафіксована дефляція (падіння цін) в промисловості. І також вперше в історії України за підсумками грудня була зафіксована дефляція споживчих цін.
А дефляція в умовах економічного спаду називається депресією. І нехай вас не вводить в оману цифра зростання ВВП України в 4-му кварталі минулого року на 1,5%.
Спад в українській промисловості почався ще у вересні 2019 року, і зростання підтримувалося тільки в сфері будівництва і послуг. Саме цього було достатньо, щоб показати підсумкове економічне зростання. Але важливість впливу спаду в промисловості добре характеризують дві цифри:
річний обсяг промислового виробництва в 2019 році склав 2,5 трлн грн.
річний ВВП України склав 4 трлн грн.
Нацбанк схаменувся в самому кінці 2019 року і знову натиснув на газ, відзвітувавши, що за підсумками року наростив гривневу грошову базу на цілком здорові 9%. Але ясна річ, що це лише статистика. Адже практично весь попередній рік українська економіка просиділа в умовах зростаючого дефіциту гривневої ліквідності.
Що ми бачимо на зараз:
1. НБУ агресивно знизив облікову ставку до 6% річних-молодець;
2. НБУ збільшив валютні резерви до $28,5 млрд (максимум з вересня 2012 року) — молодець;
3. Жоден банк в 2020 році не впав — знову НБУ молодець.
4. НБУ натиснув на газ і темпи зростання грошової бази перевищили 20% річних — добре, оскільки це готує умови для пом’якшення умов кредитування.
Чекаємо дешеву іпотеку. Але з останньою важливо одночасно запустити систему ескроу-рахунків. Це стандартна європейська практика житлового девелопменту. Тільки вона здатна захистити людей від появи безлічі забудовників-банкрутів, а держава (влада) — від тисяч розгніваних пайовиків. Рішення просте і не потрібно винаходити велосипед.
Дії НБУ нарешті почали набувати більш плавного і передбачуваного характеру і це вже добре. І тому важливо зберегти те хороше, що вже досягнуто.
По-перше, не варто піддавати публічному сумніву незалежність НБУ. Просто варто розширити мандат Нацбанку з “інфляційного таргетування»на” інфляційне таргетування плюс економічне зростання”. Подвійний мандат є набагато ефективнішим інструментом для довгострокового зростання економіки.
По-друге, президенту варто пам’ятати, що один в полі не воїн. І один НБУ не може розгорнути економіку України до впевненого економічного зростання.
Для цього потрібні реальні системні перетворення:
– судова реформа щодо захисту прав інвесторів. Не інвестняни, а суди повинні захищати інвесторів і кредиторів;
– одночасний дуплет з податкової та бюджетної реформи для ефективного наповнення бюджету та витрачання коштів бюджету. Саме дуплет, інакше скільки діряве відро бюджету не наповнюй, там завжди буде грошей не вистачати;
і так далі по досить-таки великому списку.